Вертикальний таран – це вроджена форма плоскостопості, при якій відзначається тильний вивих човноподібної кістки на голівці таранної кістки.

Дана патологія зустрічається у 1 на 10 000 новонароджених, однаково часто вражаючи хлопчиків і дівчаток.

Етіологія захворювання невідома. У 50% пацієнтів вроджений вертикальний таран розвивається, як ізольована деформація, в той час як у решти 50% деформація стопи розвивається на тлі нейро-м’язових захворювань або генетичних синдромів (синдром Фрімана Шелдона, синдром Патау, синдром Марфана, та ін.). Серед причин, які призводять до розвитку набутої форми вертикального тарана можна відзначити ДЦП, поліомієліт, спинальну м’язову аміотрофію та ін.

Діагностика: діагноз встановлюють за результатами клінічного огляду та рентгенологічного обстеження. Клінічно визначається деформація стопи за типом «стопи-качалки» («rocker bottom» foot), на рентгенограмах стопи відзначається вертикальне положення таранної кістки.

Вертикальне положення таранної кістки

Суть захворювання полягає в комплексному порушенні анатомії в середньому і задньому відділах стопи.

Човноподібна кістка зміщується на тильну поверхню головки або шийки таранної кістки і з часом відбувається її деформація до клиноподібної форми. Порушення відбуваються у кістках, суглобах та м’яких тканинах стопи (м’язах, сухожилках та зв’язках стопи і гомілки).

Зазначені порушення прогресують з віком, приводячи до вираженого косметичного дефекту, кульгання, болю, неможливості використання стандартного взуття.

Наявність у дитини вродженого вертикального тарана не впливає на час вертикалізації та початку ходьби, проте сама ходьба різко порушується, формується кульгавість, згодом деформація стає все більш ригідною, а на підошві стопи з’являється натоптиш.

Лікування вродженого вертикального тарана має починатися максимально рано, а саме, на першому році життя дитини. Основною метою є відновлення нормальних анатомічних взаємовідносин між кістками стопи з відтворенням правильного навантаження на підошовну її поверхню.

Запропоновано велику кількість різних методів лікування вродженого вертикального тарана. Основними факторами, які впливають на вибір методу лікування, є вік і важкість (виразність та ригідність) деформації стопи.

У разі раннього звернення (до 2-5 років), лікування починають з етапних гіпсових пов’язок за методикою Доббса (модифікація методу Понсеті), суть якої полягає в накладанні етапних коригуючих гіпсових пов’язок, з наступним малоінвазивним втручанням: фіксацією спицею (“пінуванням”) таранно-човноподібного суглобу і подовженням вкороченого Ахіллу. Як показують дослідження останніх років, використання методики Доббса дозволяє отримати відмінні результати, а саме відновити правильні взаємовідносини кісток стопи зі збереженням мобільності всіх її відділів. У разі ефективного лікування, дитина не потребує більше в застосуванні ортопедичних виробів (ортези, устілки, взуття).

У дітей більш старшого віку план лікування визначається індивідуально на підставі даних клініко-рентгенологічного обстеження і, як правило, включає гіпсування на початкових етапах, з подальшим проведенням хірургічного втручання (на м’яких тканинах та кістках стопи), конкретний вибір яких визначається Вашим лікуючим лікарем.

У вас встановлений діагноз: «Природжений вертикальний таран” (talus verticalis)?

Запишіться на консультацію та лікування.